БУТИРАТ 99% Учалы

А ну, слухайте, братцы, я вчора пережив дичайшее приключение, то чувство одужал, шо я до досі від сміху ще сиду на штанях, знаєте. Та справа була така, що я зробив закладку на бутират, чую, ви теж не ангели, то зрозумієте. І так готовий я, крихітка заклалася в подушку, як зразу дзвінок – набрала мене чортова Світлана. Чую, а она з Танею підкатили на таке леймове ток шоу, шо пообцінюється. Я згодився, бо давно з ними не чіпався, ну і від табліток бутирата чекав прикольного драйву.

Так от, після того, як закладку спустив, я вже підготувався, позмінював одяг, щоб бути по-крутому. Джинси потягнуті, футболка зі зображенням кокоса – таке ніхто ніколи не має, і шапка з принтом спидів, щоб усі бачили, що я – тюбик витривалості. З'явився я в студії, де проходило це леймове шоу.

Уявіть собі, що дівки, які брали участь в шоу, були такі калготки, що ніхто навіть не знає, чи через них шнобелюють, чи ні. І тут ведучий, типовий кадріолет, викликає мене, визиває сильного, худого парня з харизмою. Всі сидять, дивляться на мене, я начебто конфетки роздаю, знаєте. На той момент я відчув, що мене тягне дивитись на шприці на горі, але решилось, що краще витримати, якби сам не з'їв нічого.

Так що я вирішив спробувати наркотики під час шоу, як то молодчину, але усе, що було на світі, це тріпання дурних голов, котрі сидять перед телевізорами і слухають дурних пісень. Все ж найкрутіше було, коли я спробував закурити фентанил. Білий дим, одночасно хропіння та жах, як у фільмах жахів. На мить почувся голос: "Я з'їв маміну супер-дупер таку таблетку, що стало дуже погано". Я забув закрити очі!

Лягаю на подиум, а ведучий вже знає, про що я подумав. Він тікає до смерті! Знову забуваю закрити очі!

На щастя, цей випуск був останнім, вони розігнули набір. А керівництво шоу забило на наші скарги, лише сміялися, що таке відбувається з людьми, які готові випити розчинники, лишень випадково натрапивши на них, чи ще гірше.

Отаку підставу бабкам у громадській кав'ярні, я вже далив, як я ток шоу-то згорнув. Закладки на бутирати більше не роблю, щоб таке було. Ну, а ви гоните, братця, хай вам доля посміхається, а не вихамлюється.

Опять зарядилась боевой химией и решила поведать вам свою историю про то, как я купила бутират и засела перед телеком, смотря корейские дорамы, которые по сути не особо понимаю. Ну что, сворованная кошелка в кармане и поехали!

Сидела я такая в своем красном углу, размышляя о жизни, когда вдруг услышала стук в дверь. Открыла – это мой токсик Димон. Он обещал предоставить мне доступ к самому «крутому» веществу – метамфетамину. И я, конечно, не могла упустить такую возможность. Так что обменялись: мои три шишки на пару грамм кристаллов «счастья».

Села перед компьютером и начала искать корейские дорамы. Очень сомневалась, что смогу понять о чем там говорят, но чего уж, лучше смотреть то, что тебе нравится, даже если ничего не понимаешь. Лишь бы сдуться и отключиться от реальности.

– Эй, Лейм, а ты хоть читаешь субтитры?
– Какие субтитры, Димон? У нас всегда главное – картинка!

Мы с Димоном продолжали веселиться, любуясь это иностранное кино. И вот в одной из сцен рядом с главной героиней появился парень, который сразу привлек мое внимание. Кажется, его звали Чан-хён. Все девушки там с шикарными прическами и макияжем, а он такой небрежный, с длинными волосами и смешной шляпой на голове. Ну, вы понимаете, мне понравился этот стиль.

Димоон, а давай я тоже такую шляпу себе куплю?
– Лейм, ты что, совсем сошла с ума? Шляпа-то что с Чан-хён это никак не поможет, тебе уже 30 лет, малышка.